ПЕНЯ В ПОДАТКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАННЯХ. СУДОВА ПРАКТИКА.

Податковим кодексом України (далі – ПК України) визначено, що пеня – це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов’язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених ПК України або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов’язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов’язання та/або інше зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов’язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим ПК України та/або Митним кодексом України.

Таким чином, ПК України розмежовує поняття податкового зобов’язання і грошового зобов’язання.

З аналізу вказаних норм податкового законодавства вбачається, що податкове зобов’язання визначається у разі відсутності порушення норм податкового законодавства платником податків в податковій декларації або контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні. Грошове ж зобов’язання може включати в себе штрафні санкції та визначається у разі порушення норм податкового законодавства самостійно платником податків в порядку, передбаченому статтею 50 ПК України, або контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 – 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг – сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПК України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПК України.

У зв’язку з прийняттям Закону України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності з 01 січня 2017 року, пункт 129.1 ПК України було викладено в такій редакції:

«129.1. Нарахування пені розпочинається:

• 129.1.1. при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов’язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов’язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов’язання, визначеного за результатами перевірки, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов’язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;
• 129.1.2. при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження – на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов’язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
• 129.1.3. при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, – після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання».

Отже відповідною нормою передбачено три процедури нарахування пені, а саме:

• 1) у порядку підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України за рішеннями контролюючого органу, прийнятими за результатами податкової перевірки;
• 2) у порядку підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України за рішеннями контролюючого органу, прийнятими у випадках визначення податкового зобов’язання органом доходів і зборів згідно із законодавством;
• 3) у порядку підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України за самостійно поданими платником деклараціями.

Щодо моменту початку нарахування пені в податкових зобов’язаннях досить довгий період часу була чітка і стала практика Верховного суду, викладена в  постановах від 27.11.2018 у справі № 822/2591/17, від 19.02.2019 у справі № 825/999/17, від 11.02.2021 у справі № 825/1198/17, від 08.07.2021 у справі № 160/2242/20 та від 08.12.2021 у справі № 160/7816/19. Так, Верховний Суд зазначав в якості підстави нарахування пені порушення строків погашення податкового боргу, тобто суми саме узгодженого грошового зобов’язання, несплаченої платником податків у встановлений ПК України строк. Тобто при сплаті зобов’язання до вказаного дня нарахування пені не може бути розпочато погашення податкового зобов’язання як обов’язкової умови для початку нарахування пені у зв’язку з ненастанням граничного строку, адже статтею 129 ПК України в редакції, чинній з 01 січня 2017 року, не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов’язань на суму такого заниження та за весь період заниження.

Проте в постанові від 27.09.2022 у справі № 380/7694/20 Верховний Суд вирішив відступити від висновків у вищезазначених постановах та сформулював такий правовий висновок:

«З урахуванням вимог пункту 129.2 статті 129 ПК України у разі залишення без змін частини нарахованого контролюючим органом грошового зобов’язання (його частини) у порядку судового оскарження, пеня, нарахована за несплату такого, відображається в інтегрованій картці платника податку та підлягає сплаті за весь період заниження такого зобов’язання, в тому числі і за період адміністративного та/або судового оскарження».

З вищезазначеного можна зробити висновок, що платник податків, який оскаржує прийняте податковим органом повідомлення-рішення, має ще більш відповідально готувати доказову базу для обґрунтування своєї позиції в суді.  Адже у випадку відмови в задоволенні позовних вимог податковим органом буде нараховану пеню на суму заниження податкових зобов’язань за весь період заниження, в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження.

Залишилися запитання, телефонуйте: + 38 097 646 46 44. 

            Інформація про вартість консультування та інших послуг.