ДОЗВІЛ НА ЗАСТОСУВАННЯ ПРАЦІ ІНОЗЕМЦІВ ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА В УКРАЇНІ

Право на працю як одне з основоположних економічних прав людини визнане статтею 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року. Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі  і сприятливі умови  праці та на захист від безробіття.

            Статтею 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, який набрав чинності у 1976 році,  визначено, що кожна людина має право на працю, що включає право заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вона вільно погоджується.

            Відповідно до частини І Європейської соціальної хартії від 1996 року сторони визнають метою своєї політики, яку вони запроваджуватимуть усіма відповідними засобами як національного, так i міжнародного характеру, досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися такі права та принципи:

• кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає;
• усі працівники мають право на справедливі умови праці;
• усі працівники мають право на безпечні та здорові умови праці;
• усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей.

            Згідно із Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» Україна взяла на себе на себе зобов’язання вважати частину I зазначеної Хартії декларацією цілей, до здійснення яких вона прагнутиме всіма відповідними засобами.

            Що ж стосується національного законодавства, то статтею 43 Конституції України закріплене право на працю, що включає можливість особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується.

            Іноземці та особи без громадянства користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими законодавством чи міжнародними договорами України.

            Згідно зі статтею 8 Кодексу законів про працю України трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право». Статтею 54 зазначеного Закону закріплено норму про те, що трудові відносини іноземців та осіб без громадянства, які працюють в Україні, не регулюються правом України лише у двох випадках:

• іноземці та особи без громадянства працюють у складі дипломатичних представництв іноземних держав або представництв міжнародних організацій в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;
• іноземці та особи без громадянства за межами України уклали з іноземними роботодавцями – фізичними чи юридичними особами трудові договори про виконання роботи в Україні, якщо інше не передбачено договорами чи міжнародним договором України.

            Таким чином, законодавством України забезпечується право на працю в нашій державі іноземцям та особам без громадянства. Разом з тим офіційне працевлаштування таких осіб в Україні має багато юридичних нюансів та потребує проходження відповідних процедур.

Особи без громадянства не можуть призначатися на посаду

            Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях зазначав, що не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Будь-яке обмеження прав людини і громадянина повинне бути не тільки юридично обґрунтованим, а й соціально виправданим і адекватним (Рішення Конституційного Суду України від 6 жовтня 2010 року № 21-рп/2010). Порушення рівності працівників у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об’єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (Рішення Конституційного Суду України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

            Так, слід зазначити, що державою на законодавчому рівні встановлено випадки, коли іноземці та особи без громадянства не можуть призначатись на посади. Як приклад можна навести частину другу статті 1 Закону України «Про державну службу», відповідно до якої займати посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержувати заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснювати встановлені для цієї посади повноваження може виключно громадянин України.

            Таким чином, іноземці та особи без громадянства не можуть призначатися на посаду або займатися трудовою діяльністю у випадках, якщо відповідно до законодавства України призначення на таку посаду або провадження відповідного виду діяльності пов’язане з належністю до громадянства України.

            Щодо посад, які не мають обмежень стосовно призначення на них іноземців та осіб без громадянства, Законом України «Про зайнятість населення» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, яких визнано в Україні біженцями, яким надано притулок в Україні, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, яким надано тимчасовий захист, а також ті, що одержали дозвіл на імміграцію в Україну, мають право на зайнятість на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.

            Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк, приймаються роботодавцями на роботу на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, виданого в порядку, визначеному законодавством, якщо інше не передбачено законами та/або міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

            Перш за все треба зазначити, що дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства надається роботодавцю – юридичній особі або фізичній особі підприємцю. Наявність дозволу на працевлаштування на ім’я особи не дозволяє іншому роботодавцю використовувати працю такої особи без отримання відповідного дозвільного документу. Праця іноземців та осіб без громадянства може застосовуватися на різних посадах в одного або декількох (двох і більше) роботодавців за умови отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні кожним роботодавцем.

            Праця іноземців та осіб без громадянства може застосовуватися без відповідного дозволу на посадах за сумісництвом в одного роботодавця, якщо строк дії трудового договору на посаді за сумісництвом не перевищує строку дії дозволу за основним місцем роботи. Іноземець або особа без громадянства може суміщати роботу на посаді, визначену дозволом на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, з роботою на посаді тимчасово відсутнього працівника, за умови, що суміщення триває не більше 60 календарних днів протягом календарного року.

Роботодавцю перед прийняттям рішення щодо оформлення дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства слід проаналізувати всі положення законодавства, які регулюють питання працевлаштування іноземців в Україні. Зокрема, слід звернути увагу на те, що для наступних категорій осіб працевлаштування здійснюється без отримання вищезазначеного дозволу:

• іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні;
• іноземці та особи без громадянства, які набули статусу біженця відповідно до законодавства України або одержали дозвіл на імміграцію в Україну;
• іноземці та особи без громадянства, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні;
• представники іноземного морського (річкового) флоту та авіакомпаній, які обслуговують такі компанії на території України;
• особи, яких визнано особами без громадянства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів;
• працівники закордонних засобів масової інформації, акредитованих для роботи в Україні;
• спортсмени, які набули професійного статусу, артисти та працівники мистецтва для роботи в Україні за фахом;
• працівники аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт;
• працівники іноземних представництв, які зареєстровані на території України в установленому законодавством порядку;
• священнослужителі, які є іноземцями і тимчасово перебувають в Україні на запрошення релігійних організацій для провадження канонічної діяльності лише у таких організаціях з офіційним погодженням з органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації;
• іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги;
• іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для провадження викладацької та/або наукової діяльності у закладах фахової передвищої та вищої освіти на їх запрошення;
• інші іноземці та особи без громадянства у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

            Без отримання дозволу на працевлаштування іноземці та особи без громадянства можуть здійснювати іноземні інвестиції в економіку України, господарську та зовнішньоекономічну діяльність. Також без отримання дозволу на застосування праці законодавство України дозволяє таким особам зареєструватись фізичною особою-підприємцем.

            Крім того, законодавством можуть встановлюватись інші положення, які дозволяють іноземцям та особам без громадянства бути працевлаштованими без отримання роботодавцем відповідного дозволу. Так, з урахуванням принципу взаємності та на знак вдячності Польській Нації за солідарність i підтримку України в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації було прийнято Закон України «Про встановлення додаткових правових та соціальних гарантій для громадян Республіки Польща, які перебувають на території України», згідно зі статтею 2 якого громадяни Республіки Польща під час їх перебування на території України мають право на працевлаштування без дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства.

            Положеннями статті 42 Закону України «Про зайнятість громадян» встановлено, що дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. На сьогодні зазначені повноваження належать до сфери компетенції Міністерства економіки України. Державна служба зайнятості є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством економіки України.

            Для отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства роботодавцем готуються та подаються до регіонального органу Державної служби зайнятості такі документи:

• заява, в якій роботодавець підтверджує, що посада, на якій застосовуватиметься праця іноземця або особи без громадянства, відповідно до закону не пов’язана з належністю до громадянства України і не потребує надання допуску до державної таємниці;
• копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними разом з перекладом українською мовою, засвідченим в установленому порядку (крім іноземців та осіб без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів щодо вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; іноземців та осіб без громадянства, які оскаржують рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; осіб, які подали заяву про визнання особою без громадянства, та осіб, які оскаржують рішення про відмову у визнанні особою без громадянства);
• кольорова фотокартка іноземця або особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;
• проєкт трудового договору (контракту) або гіг-контракту з іноземцем або особою без громадянства, засвідчений роботодавцем (крім відряджених іноземних працівників).

            Для окремих категорій працівників роботодавцем також подається:

• копія зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного між українським та іноземним суб’єктами господарювання, яким передбачено застосування праці іноземців та осіб без громадянства, направлених іноземним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (надання послуг), та копія документа, що підтверджує наявність трудових відносин іноземного працівника з іноземним роботодавцем, який його відрядив (для відряджених іноземних працівників);
• копія рішення іноземного суб’єкта господарювання про переведення іноземця або особи без громадянства на роботу в Україну із визначенням строку його роботи та копія трудового договору (контракту), укладеного українським суб’єктом господарювання з іноземцем або особою без громадянства (для внутрішньокорпоративних цесіонаріїв);
• копія рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або копія довідки про звернення за захистом в Україні (для осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та осіб, які оскаржують рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту);
• копія довідки встановленого зразка про звернення за визнанням особою без громадянства (для осіб, які подали заяву про визнання особою без громадянства, та осіб, які оскаржують рішення про відмову у визнанні особою без громадянства);
• копія наказу закладу вищої освіти України про зарахування та встановлення періодів навчання для студентів – іноземців або осіб без громадянства; письмова згода закладу вищої освіти України (у довільній формі) щодо працевлаштування іноземного студента та зобов’язання такого закладу повідомити територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про відрахування іноземця або особи без громадянства з такого закладу; копія посвідки на тимчасове проживання; копія документа про вищу освіту, засвідчена в установленому порядку (для іноземців або осіб без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання у закладах вищої освіти та мають намір у період навчання і після закінчення навчання, за умови працевлаштування не пізніше ніж за 30 календарних днів до моменту завершення навчання, провадити трудову діяльність в Україні).

            Наголошуємо, що документи, видані за кордоном, мають бути легалізовані в установленому порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Документи, складені іноземною мовою, мають бути перекладені українською мовою. Справжність підпису перекладача має бути засвідчена нотаріально.

            До пакету передбачених документів роботодавець обов’язково додає документ про внесення плати за видачу дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства. Розмір плати за видачу дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства визначений Законом України «Про зайнятість населення» і становить:

• для дозволів, що видаються на строк до шести місяців включно, – три прожиткові мінімуми для працездатних осіб, встановлені законом на 1 січня календарного року, в якому роботодавцем або його уповноваженою особою подано документи;
• для дозволів, що видаються на строк від шести місяців до одного року включно, – п’ять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому роботодавцем або його уповноваженою особою подано документи;
• для дозволів, що видаються на строк від одного року до двох років включно, – вісім прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому роботодавцем або його уповноваженою особою подано документи;
• для дозволів, що видаються на строк від двох років до трьох років включно, – десять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому роботодавцем або його уповноваженою особою подано документи.

Строк дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства не може перевищувати три роки та за потреби може бути продовжений необмежену кількість разів.

Для продовження дії дозволу роботодавець подає заяву за встановленою формою, фотокартку іноземця або особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра, документи згідно з переліком для отримання дозволу у разі зміни інформації в них, документ про внесення плати за продовження дії дозволу. Розмір плати за продовження дії дозволу зменшується на один прожитковий мінімум від розміру плати за видачу дозволу на відповідний строк.

Крім того, у разі зміни найменування юридичної особи, її реорганізації або виділу  (зміна імені та/або прізвища, та/або по батькові фізичної особи – підприємця), оформлення нового паспортного документа іноземця або особи без громадянства, зміни назви посади іноземця або особи без громадянства, переведення на іншу посаду в одного роботодавця у межах строку, на який видано дозвіл, роботодавець зобов’язаний звернутися до регіонального центру зайнятості із заявою про внесення змін до дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства.

Форми заяви для отримання роботодавцем

Форми заяви для отримання роботодавцем дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, продовження строку дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, внесення змін до дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 858.

Документи і заява, що подані для отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, розглядаються до семи робочих днів, а для продовження дії дозволу або внесення змін до нього – до трьох робочих днів.

Роботодавець зобов’язаний укласти з працівником трудовий контракт не пізніш як за дев’яносто календарних днів з дати видачі дозволу та надати його засвідчену копію у десятиденний строк після укладення такого контракту територіальному центру зайнятості. Невиконання такого обов’язку роботодавцем є підставою для анулювання виданого дозволу, тому слід пунктуально виконувати вимоги, встановлені законодавством.

Заява та документи для продовження дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства можуть бути подані не пізніш як за 20 і не раніше ніж за 50 календарних днів до закінчення строку дії такого дозволу.

Роботодавець зобов’язаний виплачувати працівникові заробітну плату в розмірі, не нижчому, ніж розмір мінімальної заробітної плати. Цей обов’язок не стосується відряджених іноземних працівників та внутрішньокорпоративних цесіонаріїв.

Слід зазначити, що наявність дозволу на працевлаштування дозволяє особі отримати візу для довгострокового перебування в Україні, зареєструвати місце тимчасового проживання в Україні, оформити посвідку на тимчасове проживання в Україні на строк дії дозволу.

За потреби дозвіл на застосування праці можливо отримати до приїзду працівника в Україну, особливо це актуально для осіб з держав, з якими у нашої країни встановлений візовий режим. У цієї опції є виключення, а саме білоруські і російські громадяни, а також громадяни інших держав, визнаних такими, що становлять загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності і демократичному конституційному ладу та іншим національним інтересам України, які для отримання дозволу зобов’язані отримати погодження від регіональних органів Служби безпеки України. Таке погодження отримується за результатами проходження співбесіди.

Для можливості отримання дозволу на працю до приїзду працівника в Україну, слід оформити відповідним чином легалізовану довіреність на представництво інтересів майбутнього працівника. До таких представницьких дій відносяться, зокрема, отримання податкового номера фізичної особи, який є необхідним для оформлення працівника на роботу.

Наведена інформація не є виключною та достатньою для працевлаштування  роботодавцем іноземців та осіб без громадянства, оскільки ця процедура має ряд особливостей, зокрема, щодо положень трудового договору (контракту), оформлення пакету документів, отримання податкового номеру тощо. Тому доцільним для роботодавця є залучення юриста (адвоката) з міграційних питань.

ЩО ВКЛЮЧАЄ В СЕБЕ КОНСУЛЬТАЦІЯ ІММІГРАЦІЙНОГО ЮРИСТА З ОФОРМЛЕННЯ ДОЗВОЛУ НА ПРАЦЮ ІНОЗЕМЦІВ?

Якщо ознайомившись з даними матеріалами у Вас залишились запитання, доцільним буде скористатись послугами спеціаліста та замовити попередню консультацію юриста або адвоката.

            Під час проведення консультації міграційний адвокат:

• проаналізує обраний спосіб залучення трудових ресурсів;
• з’ясувавши цілі, для досягненнях яких залучаються трудові ресурси, за можливості запропонує альтернативні варіанти;
• надасть відповіді на інші запитання, що стосуються отримання дозволів на застосування праці іноземців та осіб без громадянства.

ПЕРЕЛІК ПОСЛУГ АДВОКАТА ІЗ МІГРАЦІЙНИХ ПИТАНЬ (КИЇВ) МІСТИТЬ:

• консультації з питань отримання дозволу на застосування праці;
• отримання ідентифікаційного (податкового) номера;
• оформлення дозволу на працю в Україні;
• підготовка і подача заяви і документів до відповідного територіального центру зайнятості;
• розробка проєкту трудового договору (контракту);
• розробка проєкту зовнішньоекономічного контракту між іноземним роботодавцем та суб’єктом господарювання України;
• продовження дії дозволу на застосування праці;
• внесення змін до дозволу на застосування праці;
• підготовка пакету документів для отримання візи типу D;
• отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Залишилися запитання, телефонуйте: + 38 097 646 46 44. 

Інформація про вартість консультування та інших послуг.